Упродовж всієї історії людства, середовище спонукає нас до солідарності та спільних дій. Через страх, емоції співчуття до природи, сорому за завдану шкоду, гнів через недалекоглядні рішення – спільноти мобілізуються до дії. Так, протести у Маріуполі через катастрофічну якість повітря мобілізували людей до спільної дії – від часів Перебудови до сьогодні. Поширення образів протесту через журналістів стало навіть важливішим за сам мітинг чи пікет, а яскраві карнавальні образи протесту мають приваблювати медійну увагу.
Мітинг-протест проти існування радіаторного заводу в центрі Маріуполя, кінець 1980-х рр. Джерело: Фото Бориса Дембицького
Екомітинг на площі біля Маріупольського драматичного театру, 2018. Джерело: Фото Станіслава Іванова
Однак, солідарність з’являється не тільки у спільнотах «знизу». Власники підприємств також об’єднувалися для відсічі екологічним викликам. Наприклад, Всеросійське товариство цукрозаводчиків ще 1901 р. видало рекомендації "До заходів з очищення стічних вод", де очисні споруди були визнані обов’язковими. З’їзди гірничопромисловців Півдня Росії утворили серед інших санітарний відділ своєї ради, який займався питаннями впливу середовища на здоров’я людей. Фотографії з’їздів добре передають характер такої турботи: спільнота заможних та статусних чоловіків дбає про прогрес і просвічення суспільства щодо природи й санітарії.
Рада З’їзду гірничопромисловців Півдня Росії, Харків, 1911 Джерело: Фото з відкритих джерел
Характерно, що стурбованість підприємців починалася тільки тоді, коли поставала загроза знищення всього природного ресурсу, або ж була доведена шкода для здоров’я населення або загибель худоби, що загрожувало судовою тяганиною. Серед характерних вирішень проблем тієї доби - розміщувати виробництва подалі від помешкань або робити труби максимально високими, щоб відводити у верхні шари атмосфери шкідливі гази тощо.
Можна підсумувати, що абсолютна більшість такої солідарної активності мотивована передусім «егоїстичним» інтересом людей: як-от бажання кожної людини дихати чистим повітрям, чи то прагнення підприємців зберегти ресурс для використання у майбутньому. Спільна дія в інтересах самого середовища чи не-людських істот є радше винятковою.
Ставлення до середовища виразно показує «трагедію спільного»: якщо кожен із нас буде діяти в своїх найкращих особистих інтересах, це дуже швидко виснажить спільний ресурс. Домінування приватних інтересів – чи то в експлуатації надр, чи в містоплануванні, чи на сходовій клітині багатоповерхівки – ставить під питання майбутнє середовища і життя для всіх.
