Святкові фото споживання та відпочинку часто робили «на лоні природи». Парк – це типовий урбаністичний простір, оаза природи, що дає відпочинок посеред міського способу життя. Водночас, ця «оаза» є передусім рукотворною. Недарма за класичним визначенням письменника Фрідріха Юнгера, парк – це «організація природи архітектурними засобами за принципами мистецтва», тобто природа впорядкована та дисциплінована. І так само регульованою є поведінка людини, яку можна задавати засобами планування. З XVIII ст. прокладання маршрутів прогулянок, садова скульптура, організовані події у європейських парках слугували і для відпочинку, і для виховання та просвіти публіки.
Естрада парку культури і відпочинку в Маріуполі, поштівка 1930-х рр. Джерело: Маріупольський краєзнавчий музей
Розвиваючи цю ідею, радянський «парк культури і відпочинку» поєднав у собі індивідуальний контакт із природою, розваги, «культурне дозвілля» та ідеологічне виховання. На фотографіях тих часів парки представлені як простори гармонії між людиною, природою та державою: буйна зелень поряд із статуями вождів і героїв, тири і спортивні майданчики поряд із естрадою. На клумбах не було місця бурʼянам, а в соціальному просторі парку не було місця розбишакам і пиякам.
Клумби в парку культури металургійного заводу ім. Фрунзе, Костянтинівка, 1934. Джерело: ЦДКФФА
Літня читальня у парку культури та відпочинку селища шахти «Петрово-Лідіївка», Сталіно (Донецьк), 1953. р Джерело: ЦДКФФА
Водночас приватні фото можуть подати іншу картину: зелені хащі могли заховати від стеження та дати простір для імпровізації у поведінці.
Ветерани Другої світової святкують День Перемоги у Дружківці, 1980-ті рр. Джерело: Дружківський історико-художній музей
Сьогоднішні екологічні підходи відмовляються від ідеї «опанування» та окультурення природи і пропагують повернення до «природності»: більше різноманіття видів та пріоритет багаторічним і ендемічним рослинам, яким не треба людського втручання, відновлення джерел води та маршрутів тварин. Однак, навіть для створення цієї «природності» люди й надалі вкладають багато коштів і зусиль, а парк лишається не скільки місцем природності, як соціальним благом і місцем змагання муніципалітетів за популярність серед містян.
