Фотографія показує не тільки підкорення простору вшир, але і в глибину. Одним із найвиразніших візуальних сюжетів із Донбасу завжди були фото шахт, шахтарів під землею, териконів та копрів над поверхнею. Такі фото прославляли небезпечну та закриту для стороннього ока роботу, яка міняла назавжди «черево землі», силою видобуваючи з нього корисні копалини. Ці зображення також наголошують на солідарності, яка є необхідною в екстремальних умовах підземелля.
Спуск до шахти, м. Сталіно, 1934. Джерело: ЦДКФФА
Однак, поряд із шахтами, поширеним є і відкритий спосіб видобутку – у карʼєрах, які значно рідше фігурують на фото. Ця робота не така небезпечна для робітників, але не менш шкідлива для довкілля. Кар’єри суттєво впливають на зміну ландшафту та екосистеми загалом. Подекуди, як наприклад біля міста Часів Яр, кар’єри «з’їдають» територію самого поселення. Рекультивація не може повністю відновити природне середовище. А інколи вона несе справжню небезпеку, оскільки ґрунт стає нестійким, утворюються провалля та водоймища.
Чи не найбільш відомим із таких місць є Голубі озера, що виникли у 1960-х в результаті видобутку піску у кар’єрах поблизу міста Лиман. Озера розташовані у мальовничому лісовому масиві, тому поступово стали місцем відпочинку та неофіційним «магнітом» для туризму. Втім, негативний вплив на природне середовище триває. Тим більше, що один із кар’єрів підприємства продовжує успішно працювати.
Відпочинок на Голубих озерах, кін. 1990-х рр. Джерело: приватний архів Костя Бяліка
Так карʼєри з часом стають однією зі складових культурної спадщини, однак коштом інших цінних її шарів. Про це нагадують постійні звіти археологів, яким доводилося від початку 2000-х не раз виїжджати на рятівні розкопки стародавніх курганів поблизу Дружківки, де зараз веде розробку потужне глиновидобувне підприємство VESCO (Веселовський рудник).
Комплекс з видобутку глини на Веселовському руднику, 1970-80-ті рр. Джерело: приватний архів Анни Пилипюк та Володимира Шипотільникова
