На рейках прогресу

Одним із важливих візуальних жанрів епохи індустріалізації стали панорами залізниці. Часто це фото потягів, які мчать по рейках, ніби розрізають неторкані землі та ведуть погляд у далечінь. Також це репрезентативні будівлі вокзалів, що позначають присутність держави і спільного культурного коду в найвіддаленіших закутках. Дослідники навіть винайшли термін railroad vision, «залізничне бачення», для опису таких фото: панорамність і скерування за горизонт, фокус на великих будівлях, і хоча людей і менші об’єкти розгледіти неможливо у швидкому русі, зате є передчуття майбутнього та перспективи. Такі фото на поштівках слугували і як сувеніри з подорожей, і як наочна агітація для робітників приїхати працювати у місця, які стали тепер значно «ближчими» завдяки залізниці. Страх публіки перед новим засобом пересування мали нівелювати фото з будівництва мостів і доріг, які б показували надійність та досягнення інженерної думки.



Виробництво рейок на заводі Новоросійського товариства, до 1887 р. Джерело: Архів графства Гламорган/ДОКМ



Вагони з вугіллям минають вокзал у Покровську (Красноармійську), 1990-ті рр. Фото: Микола Білоконь/Покровський історичний музей



Якщо раніше залізниця була передусім свідченням технічного прогресу та підкорення природи, сьогодні її прогресивний характер описують скоріше як екологічність та економність щодо енергії. Як і рейковий електротранспорт загалом (як-от трамвай), залізниця продукує набагато менше викидів у порівнянні із автомобілями та літаками. Якщо у 1950–70-х рр. уряди та муніципалітети захоплювалися автотранспортом та будуванням автобанів і розв’язок, сьогодні вони все більше повертають рейковий транспорт і прокладають нові маршрути. Водночас, у історичній перспективі залізниця не була такою вже «еко». Вона потребувала великої кількості металу, а отже видобування копалин, а тепловози та паровози працювали на паливі, що забруднювало атмосферу. І досі залізниця є перевізником найбільшої кількості екологічно небезпечних вантажів, які потрапляють у природу під час аварій, а також порушує стійкість ландшафту, створює шумове забруднення, теплове випромінення, вібрацію тощо.



Горять шпали, замінені в рамках модернізації колії, 1991-1992 рр. Фото: Микола Білоконь/Покровський історичний музей



Далі