В індустріальну добу успіх розуміли як постійне збільшення виробництва за рахунок освоєння нових ресурсів. Це була економіка постійного розширення, яка базувалася на зростанні населення та збільшенні робітничих ресурсів. Це провадило до необхідності задовольняти зростаючі потреби людей. Тривалий час індустріальні успіхи, однак, досягалися в умовах постійної нестачі споживчих продуктів і важкої фізичної праці. Демонстрація достатку на фотографіях була контрастом до дефіциту і труднощів повсякдення.
Улов риби на Дніпрі, 1931. Фото: Марко Залізняк/Покровський історичний музей
Ферма з розведення курей, радгосп ім. Петровського на Приазов’ї, 1957. Фото: Павло Кашкель/Маріупольський краєзнавчий музей
Світлина являла радше утопію майбутнього, мрію про майбутній достаток, аніж реальний стан справ. На фото потрапляло не скільки повсякдення, як радше свято – наприклад публічне (як-от на ярмарку) чи сімейне (обов’язково за столом).
Сільськогосподарська виставка на Донеччині, 1985 р. Фото: Микола Білоконь/Покровський історичний музей
Сімейне застілля, Краматорськ, 1957. Фото: сімейний архів Катерини Філонової
І лише в кінці ХХ ст., із настанням суспільства споживання у 1970-х рр. і капіталізму у 1990-х, виникло розуміння проблемності такого шляху, який веде до надмірного навантаження на екосистеми та руйнування здоров’я людей. Фото масового, індустріалізованого сільського господарства сприймаються як шкідливі для довкілля та негуманні щодо тварин. Ідея обмеження зростання та «сталого розвитку» (регульованого, орієнтованого на відтворення ресурсів та раціональне споживання) поширилася лише тоді, коли безпосередня пам’ять про голод і дефіцит зникла, а замість практик постійного перевикористання прийшла «культура сміттєвого кошика», яка змушує весь час купувати нове та створювати відходи. Сьогоднішній погляд на старі світлини породжує різні типи ностальгії: хтось буде згадувати, скільки фабрик та колгоспів продукували величезні обсяги продукції, а хтось навпаки – сумуватиме за життям без пластику, в оточенні довговічних, хоч часом неоковирних, речей. Однак, обидва типи ностальгії будуть лише поглядом із сьогодення.
